106 Вправа 106Українська мова 7 клас Заболотний 2024 · § 12 · стор. 43
Умова
Розв'язок
І. Спишіть речення, розкриваючи дужки.
- Історії ж бо пишуть на столі. Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.
- Кожен вечір молюсь всім святим, щоб нещастя тебе не спіткало.
- І живуть у пам’яті народу його вірні дочки і сини...
- Не плач, я буду завжди із тобою, я соняхом проб’юся навесні.
- Всміхнеться Сян і стихне Дон, до хмар підніметься калина...
- Гілля калин похилилося, мамо, кому ж ви молилися?
- Батьком-матір’ю не хвалися, а хвалися честю.
ІІ. Поясніть, як ви розумієте сказане в першому реченні.
Зазвичай історію пишуть ручкою на папері, сидячи за столом. А наші захисники й захисниці творять історію України на полі бою. Вони платять за кожен день свободи своїм здоров’ям і навіть життям. Тому поетеса каже, що ми пишемо історію кров’ю.
ІІІ. Напишіть есе (5–6 речень) про захисників і захисниць нашої країни. За потреби використайте одну з поданих цитат. Підкресліть орфограми.
Наші герої
Ліна Костенко написала: «Ми ж пишем кров’ю на своїй землі». Ці слова про наших захисників і захисниць. Щодня вони стоять на сторожі нашої Батьківщини. Завдяки їм я можу ходити до школи й гратися з друзями. Мій дядько теж служить у ЗСУ, і я дуже ним пишаюся. Я хочу, щоб усі наші воїни повернулися додому живими!
Слова вдячності
Кожного ранку я думаю про тих, хто зараз на фронті. Наші військові мужні, сильні й дуже добрі. Вони захищають мою сім’ю, мій дім і мою вулицю. Ми з класом плетемо маскувальні сітки й пишемо листи бійцям. Нехай знають, що вдома їх чекають і люблять. Як написав В. Симоненко, вони живуть у пам’яті народу.
Вони бережуть наше небо
Коли я чую слово «захисник», я згадую свого тата. Він пішов до війська у 2022 році. Тато пише, що найбільше сумує за нашою маленькою кухнею й маминим борщем. Я дуже чекаю на його повернення. Наші захисники й захисниці — справжні герої. Завдяки їм над нами мирне небо й синьо-жовтий прапор!
І. Спишіть речення, розкриваючи дужки.
| слово | правило |
|---|---|
| пишем | скорочена форма слова пишемо, тому е |
| кров’ю, проб’юся, матір’ю | апостроф після губних в, б і після р (5 клас); у матір’ю — р не подовжуємо |
| кожен | е випадає: кожен — кожного (5 клас: вітер — вітру) |
| святим | перед губним в стоїть с у корені — апостроф не пишемо (свято) |
| нещастя | не з іменником, який можна замінити синонімом без не (нещастя — горе), пишемо разом |
| живуть | и: перевіряємо словом жи́ти |
| пам’яті | апостроф після губного м, перед яким голосний |
| плач | після шиплячих ь не пишемо (§ 12) |
| всміхнеться, підніметься | -ться в дієсловах пишемо з ь (5 клас) |
| Сян, Дон | назви річок — власні назви, пишемо з великої букви |
| гілля | подовжений [л′:] між голосними в іменнику середнього роду на -я (5 клас) |
| честю | не подовжуємо: перед т стоїть с (радістю, 5 клас) |
ІІ. Поясніть, як ви розумієте сказане в першому реченні.
- Поетеса порівнює два способи творити історію: на столі (ручкою, у книжках) і кров’ю на своїй землі (боротьбою за рідну землю).
- Головне слово — кров’ю: воно показує, яку високу ціну платять захисники за свободу.
ІІІ. Напишіть есе (5–6 речень) про захисників і захисниць нашої країни. За потреби використайте одну з поданих цитат. Підкресліть орфограми.
- Обсяг — 5–6 речень. Цитату беремо в лапки або подаємо своїми словами з іменем автора.
- Підкреслено орфограми: апостроф (кров’ю, сім’ю, пам’яті), м’який знак (Батьківщини, маскувальні, маленькою), велика буква (Батьківщини — у значенні «Україна»), абревіатура великими буквами (ЗСУ), ьо та дефіс у складному прикметнику (синьо-жовтий — два кольори).