551 Вправа 551Українська мова 7 клас Заболотний 2024 · Тема 3 · стор. 237

Образ Лесі Українки

Кажуть, ця історія сталася в Лівійській пустелі. Новою автострадою мчав автобус із туристами. Дорога розрізала пустелю на два попелясто-жовті крила. Над безкраїм морем пісків височіли піраміди. Здавалося, вони навіть давніші за цю мовчазну пустелю.

Раптом високий чоловік попросив водія зупинитися. Туристи здивовано дивилися на дивака, якому захотілося вийти серед пісків. А він рішуче пішов піщаними хвилями до піраміди. Там чоловік зупинився, глибоко замислився і раптом заспівав. Це була українська пісня — відомий романс на слова Лесі Українки.

Туристи вийшли з автобуса й слухали. Мабуть, мало кому з них доводилося чути такий спів. Душа співака була наодинці не з пустелею, а з душею Лесі Українки. Треба було мати дивовижний голос, щоб так заспівати. Цей голос ніби покликав із пустелі душу поетеси. Тепер туристи вже не дивувалися, а були зачаровані. А ще треба було дуже любити Лесю Українку. Співаком виявився народний артист Борис Гмиря.

Борис Гмиря завжди носив у душі образ поетеси. Але саме гарячий вітер пустелі змусив його заспівати «Стояла я і слухала весну».

Я думаю, що ця історія про справжню любов до рідної поезії. Борис Гмиря був далеко від України, серед чужих людей і пісків. Але Леся Українка жила в його серці, тому він не зміг змовчати. Мені здається, що його пісня в пустелі — ніби привіт із батьківщини. Отже, рідне слово й пісня завжди з нами, хоч би куди ми поїхали.

Пісня біля піраміди

Ця дивовижна історія сталася в Лівійській пустелі. Туристи їхали автобусом новою автострадою. Вона ділила пустелю на дві частини, ніби на два попелясто-жовті крила. Навколо простягалося безкрає море піску, а над ним здіймалися величні піраміди.

Несподівано один високий чоловік попросив водія зупинити автобус. Пасажири дуже здивувалися: навіщо зупинятися серед пустелі? Шелестів пісок. Чоловік упевнено пішов до піраміди й зупинився біля неї. Він довго стояв мовчки, заглиблений у свої думки. А потім заспівав. Над пісками полинула українська пісня — романс на слова Лесі Українки.

Усі туристи вийшли з автобуса й заслухалися. Навряд чи хтось із них чув колись такий спів. Здавалося, що співак розмовляє з душею Лесі Українки. Його голос був такий сильний і щирий, що здивування людей змінилося захопленням. Так співати міг лише той, хто дуже любив поетесу. Цим чоловіком був народний артист Борис Гмиря.

Образ Лесі Українки Борис Гмиря завжди носив у своєму серці. Проте саме гарячий вітер пустелі нагадав йому слова романсу «Стояла я і слухала весну».

Чому ж співак заспівав саме там, серед пісків? На мою думку, він хотів, щоб українське слово прозвучало навіть у найдальшому куточку світу. Він не соромився своєї пісні, а пишався нею. Я вважаю, що так і має поводитися людина, яка любить рідну культуру. Ось чому цей вчинок вразив навіть чужих людей.

Українська пісня в пустелі

Якось автобус із туристами мчав Лівійською пустелею. Нова автострада розсікала пустелю на два попелясто-жовті крила. Навкруги лежало безкрає море сипучих пісків. Над ним підносилися вічні піраміди.

Аж ось один високий пасажир попросив водія зупинитися. Здивовані туристи дивилися на цього дивака. Що він задумав серед пустелі? А чоловік рішуче пройшов піщаними хвилями й зупинився біля піраміди. Він був зосереджений і ніби заглиблений у себе. Раптом над пустелею зазвучала українська пісня. Це був відомий романс на слова Лесі Українки.

Туристи висипали з автобуса й слухали. Мало кому в житті доводилося чути такий спів! Співак ніби залишився сам на сам із душею поетеси. Своїм голосом він наче викликав її з пустелі. Тепер люди вже не дивувалися, а слухали зачаровано. Виявилося, що співав народний артист Борис Гмиря.

Борис Гмиря носив у душі образ Лесі Українки завжди. А звучання гарячого вітру пустелі мимоволі змусило його заспівати «Стояла я і слухала весну».

Ця історія змусила мене замислитися. Справжня любов до рідного не залежить від того, де ти перебуваєш. Леся Українка жила в Україні, а її слова прозвучали біля далеких пірамід. Отже, поезія, яку люди носять у серці, може подолати будь-яку відстань. Я переконаний, що й через сто років пісні на її слова співатимуть у різних куточках світу.