582 Вправа 582Українська мова 7 клас Заболотний 2024 · Тема 14 · стор. 262

Моя мама – найкраща у світі

А ще життя прекрасне тим, що в ньому є мама… Вона завжди поруч: підтримує, допомагає, вчить бути добрим і сильним.

Моя мама – невисока жінка з русявим волоссям, яке вона зазвичай заплітає в косу. У неї сірі уважні очі, лагідний голос і тепла усмішка. Коли мама сміється, біля очей з’являються маленькі промінчики-зморшки.

Мама працює вчителькою й навчає дітей не тільки математики, а й людяності. Вона добра і турботлива, але водночас вимоглива. Я захоплююся її терпінням і добротою.

Одного разу я не міг розв’язати складну задачу. Мама була дуже зайнята, але все одно знайшла час і спокійно пояснила її мені. Вона ніколи не відмовляє в допомозі й завжди вірить у мене.

Чи можна не пишатися такою мамою? Вона – найкращий приклад для мене. Мама вчить мене не здаватися і йти до своєї мети. Дякую їй за все!

Моя вчителька – приклад мудрості та доброти

Кожен із нас має людину, яка надихає і допомагає знайти свій шлях. Для мене така людина – моя вчителька української мови та літератури Наталія Михайлівна.

Вона завжди охайна й елегантна: темне коротке волосся, світла блузка, на шиї – тоненький ланцюжок. У неї карі очі, які то суворо, то весело дивляться з-за окулярів. А голос у Наталії Михайлівни дзвінкий, тому її чути навіть на останній парті.

Наталія Михайлівна не просто вчить нас правил і творів, а відкриває перед нами світ слова. Вона доброзичлива, мудра й справедлива. А ще має дивовижний талант – розповідати так, що весь клас слухає затамувавши подих.

Якось я боявся відповідати на уроці, бо думав, що зроблю помилку. Але вчителька підтримала мене: «Головне – не боятися, і в тебе все вийде!» Ці слова додали мені впевненості, і я справді добре відповів.

Я поважаю свою вчительку за терпіння, щирість і любов до своєї справи. Вона вчить нас не лише грамотності, а й доброти, поваги до інших, віри в себе. Таких учителів пам’ятають усе життя!

Мій тато – мій герой

Хто для вас справжній герой? Для мене це мій тато.

Тато високий і міцний, у нього широкі плечі й сильні руки. Темне волосся вже трохи сивіє на скронях. У нього добрі сірі очі й упевнений голос, а коли він жартує, то хитро мружиться.

Тато сильний і справедливий. Він працює водієм і багато їздить, щоб у нас усе було добре. Він любить пожартувати, але коли треба – буває серйозним. Тато не терпить несправедливості й учить мене бути чесним.

Пам’ятаю, як він учив мене їздити на велосипеді. Я падав, плакав і хотів усе покинути. А тато сідав поруч на траву і спокійно казав: «Ще раз! У тебе вийде». Цілий вечір він бігав за мною, тримаючи велосипед. І наприкінці я поїхав сам!

Відтоді я знаю: якщо поруч тато, усе вийде. Я пишаюся ним і хочу бути на нього схожим!