443 Вправа 443Українська мова 9 клас Заболотний 2026 · Тема 4 · стор. 218

Інтерв’ю з учителькою фізкультури

Журналіст: Добрий день, Оксано Петрівно! Дякую, що погодилися поспілкуватися. Скільки років Ви працюєте в нашій школі?
Оксана Петрівна: Добрий день! Уже дванадцятий рік. Прийшла сюди одразу після університету.
Журналіст: Чому Ви обрали саме професію вчительки фізкультури?
Оксана Петрівна: Змалку займалася легкою атлетикою. Мій тренер показав, як спорт змінює характер, і я захотіла передавати це дітям.
Журналіст: Який момент у Вашій роботі найбільше запам’ятався?
Оксана Петрівна: Коли наша команда вперше перемогла на обласних змаганнях з волейболу. Діти плакали від радості, і я разом із ними.
Журналіст: Що найважче в роботі з підлітками?
Оксана Петрівна: Переконати тих, хто вважає, що спорт – «не їхнє». Але я знаю: кожен може знайти рух до душі.
Журналіст: Яку пораду Ви дали б учням, які не люблять фізкультуру?
Оксана Петрівна: Не порівнюйте себе з іншими. Спробуйте різне: танці, настільний теніс, скандинавську ходьбу. Головне – рухатися із задоволенням.
Журналіст: Як Ви самі відпочиваєте після роботи?
Оксана Петрівна: Катаюся на велосипеді з родиною, а взимку – на ковзанах.
Журналіст: Про що мрієте для нашої школи?
Оксана Петрівна: Про новий стадіон із біговими доріжками. І щоб на кожних змаганнях у нас були призери.
Журналіст: Дякую за цікаву розмову! Бажаю, щоб усі мрії здійснилися.
Оксана Петрівна: Дякую! Приходьте на тренування!

Інтерв’ю з однокласницею-волонтеркою

Журналіст: Привіт, Даринко! Ти вже рік допомагаєш у притулку для тварин. Як ти туди потрапила?
Дарина: Привіт! Якось я побачила в соцмережах оголошення, що притулку потрібні помічники. Подумала: чому б не спробувати?
Журналіст: Що ти там робиш?
Дарина: Вигулюю собак, мию миски, допомагаю годувати котів. А ще фотографую тварин, щоб їм швидше знайшли господарів.
Журналіст: Скільки часу на це йде?
Дарина: Я ходжу туди щосуботи на три-чотири години.
Журналіст: Чи не важко поєднувати волонтерство з навчанням?
Дарина: Буває важко, особливо перед контрольними. Тому уроки я намагаюся зробити ще в п’ятницю.
Журналіст: Яка історія з притулку тобі найбільше запам’яталася?
Дарина: Про старого пса Бровка. Його довго ніхто не хотів брати. А потім прийшла літня пара й забрала його. Я тоді мало не розплакалася.
Журналіст: Що ти порадиш тим, хто теж хоче допомагати?
Дарина: Не бійтеся почати. Навіть година на тиждень – це вже допомога.
Журналіст: Дякую за розмову, Дарино!
Дарина: Будь ласка! Чекаємо вас у суботу!

Інтерв’ю зі шкільною бібліотекаркою

Журналіст: Добрий день, Галино Іванівно! Розкажіть, будь ласка, скільки книжок у нашій бібліотеці?
Галина Іванівна: Добрий день! Понад дванадцять тисяч. Є підручники, художня література, енциклопедії.
Журналіст: Які книжки школярі беруть найчастіше?
Галина Іванівна: Молодші учні – казки й книжки з малюнками. Старші найбільше люблять пригоди та фантастику.
Журналіст: Чи читають сучасні підлітки менше, ніж колись?
Галина Іванівна: Читають по-іншому. Багато хто читає з телефона. Але паперову книжку все одно приходять узяти.
Журналіст: Що нового з’явилося в бібліотеці цього року?
Галина Іванівна: Ми облаштували куточок для читання з м’якими кріслами. А ще батьки подарували нам понад сто нових книжок.
Журналіст: Яку книжку Ви порадили б дев’ятикласникам?
Галина Іванівна: Почніть із творів сучасних українських письменників для підлітків. Там герої – ваші ровесники, і ви впізнаєте в них себе.
Журналіст: Чим можуть допомогти учні?
Галина Іванівна: Подарувати книжку, яку вже прочитали, або допомогти підклеїти старі видання.
Журналіст: Дякую за цікаву розмову!
Галина Іванівна: Дякую й Вам! Двері бібліотеки завжди відчинені.

Благодійний ярмарок у нашій школі

Добрий день! Я веду репортаж зі шкільного подвір’я, де саме зараз триває благодійний ярмарок. Його організувала учнівська рада, щоб зібрати кошти на допомогу нашим захисникам.

Подивіться, скільки тут людей! Учні, батьки, учителі, навіть мешканці сусідніх будинків. На столах – домашня випічка, вироби з бісеру, листівки, іграшки, які діти зробили власноруч. Біля кожного столу черга, а в повітрі пахне пиріжками й какао.

Ярмарок розпочався о десятій ранку і триватиме до другої години дня. Для гостей грає шкільний гурт, а молодші учні проводять вікторину.

Поспілкуюся з відвідувачами. Пані Олена, мама п’ятикласника, каже: «Ми прийшли всією родиною. Купили печиво й браслети. Дуже приємно, що діти роблять таку важливу справу». А ось дев’ятикласниця Марія, яка продає листівки: «Ми малювали їх цілий тиждень. Уже майже все розкупили!»

Поруч стоїть учитель історії Василь Іванович, який допомагав облаштувати ярмарок: «Ідея виникла в учнів ще місяць тому. Вони самі домовилися, хто що готуватиме, і склали список товарів. Я пишаюся, що діти розуміють, як важливо підтримувати тих, хто нас захищає».

Підготовка справді тривала кілька тижнів. Старшокласники пекли печиво разом із батьками, молодші учні майстрували іграшки на уроках технологій, а шкільний гурт репетирував пісні.

За словами голови учнівської ради, за дві години зібрали понад двадцять тисяч гривень, а до кінця ярмарку сума буде ще більшою. Усі кошти передадуть волонтерам на дрон для підрозділу, де служить випускник нашої школи. Фото дрона й подяку від військових опублікують на сайті школи.

Мене особисто вразило, як дружно працюють учні й скільки тепла в цій події. Такі справи єднають усю шкільну громаду.

Вів репортаж Андрій Коваленко, шкільне медіа «Голос 9-Б».

Толока в міському парку

Доброго ранку! Я перебуваю в нашому міському парку, біля ставка. Сьогодні субота, дев’ята ранку, а тут уже зібралося понад п’ятдесят людей. Усі вони прийшли на толоку.

Чому саме тут? Після теплих вихідних на березі ставка залишилося багато сміття: пляшки, пакети, одноразовий посуд. Учні нашої школи помітили це й вирішили навести лад. Їх підтримали батьки, учителі й працівники парку.

Учасники поділилися на групи. Одні збирають сміття в мішки, інші сортують пластик і скло, а наймолодші фарбують лавки. Працівники парку привезли рукавиці, граблі й саджанці.

Запитаю в учасників, чому вони тут. Восьмикласник Тарас відповідає: «Ми самі тут гуляємо. Хочеться, щоб було чисто й гарно». А пані Ніна, яка живе поруч, додає: «Я щодня ходжу тут із онуком. Дякую дітям, що не стоять осторонь!»

Минуло дві години. Біля входу вже стоїть тридцять мішків сміття, а вздовж алеї з’явилося десять молодих кленів. Пластик і скло передадуть на переробку.

Організатори хочуть поставити біля ставка більше смітників і табличку з проханням прибирати за собою. Наступну толоку планують провести навесні.

Мене вразило, як швидко чужі люди стали командою. Чистий парк – це справа кожного з нас.

З міського парку для шкільного радіо – Ірина Мельник.

Шкільна спартакіада

Вітаю всіх! Я веду репортаж зі шкільного стадіону, де сьогодні відбувається спартакіада серед учнів 8–9 класів.

Змагання присвятили Дню фізичної культури і спорту. Їх організували вчителі фізкультури разом з учнівською радою. Учасники – шість команд, по одній від кожного класу. Змагаються в бігу, стрибках у довжину, перетягуванні каната й естафеті.

Погода сприяє спортсменам: сонячно, легкий вітерець. На трибунах – учні молодших класів із плакатами й кульками. Чути гучні вигуки: «9-Б, уперед!»

Щойно закінчилася естафета. До мене підбіг захеканий учасник, дев’ятикласник Максим: «Ми передавали естафетну паличку, і я ледь не впав! Але ми все одно другі». А вболівальниця Катя з шостого класу каже: «Тут так весело! Наступного року я теж хочу змагатися».

Головний суддя змагань, учитель фізкультури Петро Миколайович, розповідає: «Мета спартакіади – не лише перемога. Ми хочемо, щоб діти полюбили рух і навчилися підтримувати одне одного».

За результатами змагань перше місце виборов 9-А клас, друге – 9-Б, третє – 8-В. Переможці отримали кубок і грамоти, а всі учасники – солодкі призи.

Мене найбільше вразило, як учні вболівали навіть за суперників. Це справжнє свято спорту й дружби!

Зі шкільного стадіону – Олег Ткачук, медіацентр нашої школи.