40.3 § 40 · Вправа 3Українська мова 5 клас Авраменко 2022 · § 40 · стор. 93

План

1. Наш цуцик Тимко.
2. Тимко зник.
3. Пошуки по всьому двору.
4. Знахідка в татовому чоботі.

Тимко в чоботі

Жив у нас на подвір’ї цуцик Тимко. Він був маленький, плямистий і дуже пустотливий. Тимко нагадував пухнастий клубочок із лапками.

Одного осіннього дня Тимко кудись зник. Ми з братом обшукали весь двір. Зазирнули в будку, у сарай, у садок і навіть під ґанок. Цуцика ніде не було. Мама хвилювалася, а я ледь не плакав.

Минуло кілька годин. Надворі стемніло й похолоднішало. Тато вирішив узути теплі чоботи, які стояли біля дверей. Раптом один чобіт тихенько запищав! Тато аж підскочив від несподіванки. З чобота визирнув маленький чорний носик, а потім і вся сонна мордочка Тимка.

Наш цуцик заліз у теплий чобіт і солодко там заснув. Усі голосно засміялися. Відтоді тато завжди зазирає в чоботи, перш ніж узутися.

План

1. Сонячний ранок у дворі.
2. Кошеня на високій липі.
3. Як ми рятували Мурчика.
4. Щасливий кінець.

Рятівники Мурчика

Якось у неділю вранці я вийшла погуляти у двір. Світило лагідне сонечко, на гілках весело цвірінькали горобці. Раптом я почула тоненьке жалібне нявкання.

Я підняла голову й побачила на високій липі руде кошеня. Це був Мурчик із сусіднього будинку. Він погнався за горобцем і видерся аж на верхівку. А спуститися назад боявся. Кошеня тремтіло й міцно чіплялося кігтиками за гілку.

Я швиденько покликала друзів. Сашко приніс драбину, а Оля принесла м’яку ковдру. Ми розтягнули ковдру під деревом. Потім до нас підійшов дядько Петро, наш двірник. Він обережно виліз драбиною й зняв Мурчика з гілки.

Кошеня одразу притулилося до мене й замуркотіло. Ми віднесли його господині. Вона дуже зраділа й пригостила нас смачним печивом. Того дня я зрозуміла, що разом можна впоратися з будь-якою бідою.

План

1. Вечірня прогулянка.
2. Хто шарудить у листі?
3. Колючий гість.
4. Тепла хатка для їжачка.

Колючий сусід

Минулої осені зі мною сталася цікава пригода. Увечері ми з татом вийшли на подвір’я. Повітря було прохолодне, під ногами шурхотіло жовте листя.

Раптом біля паркану щось зашаруділо. Я завмер і прислухався. У купі листя хтось тихенько пирхав і тупотів. Тато посвітив ліхтариком. Із листя визирнула гостра мордочка з чорним блискучим носиком. Це був їжачок!

Він згорнувся в колючий клубочок і не рухався. Я приніс йому блюдечко з водою й шматочок яблука. Ми відійшли трохи вбік і чекали. Нарешті їжачок розгорнувся, понюхав воду й почав пити. Потім він повільно потупцяв до кущів.

Тато розповів, що взимку їжачки сплять. Тому восени вони шукають тепле місце й складають собі гніздо з листя. Наступного дня ми не прибирали листя біля паркану. Нехай наш колючий сусід має теплу хатку на зиму.