62.4 § 62 · Вправа 4Українська мова 5 клас Авраменко 2022 · § 62 · стор. 142

Дружбу не можна ні купити, ні продати

У мене багато знайомих, але справжніх друзів лише двоє. Це Оленка й Тарас. Ми дружимо ще з першого класу. Разом ходимо до школи, разом радіємо й сумуємо.

Я вважаю, що дружбу не можна ні купити, ні продати. Справжній друг любить тебе не за подарунки чи гроші. Він цінує тебе таким, який ти є.

Я добре пам’ятаю один випадок. Минулої весни в наш клас прийшов новий хлопчик. Він приносив до школи дорогі іграшки й частував усіх цукерками. Навколо нього завжди було багато дітей. Та коли цукерки закінчувалися, усі розходилися. Одного дня хлопчик засмучено сказав мені, що в нього немає жодного друга. Я запросив його погратися з нами у футбол. Ми бігали, сміялися, разом раділи голу. Того дня він уперше не приніс нічого, але повернувся додому щасливим. Тепер ми справжні друзі.

Отже, дружбу неможливо купити за цукерки чи іграшки. Її можна тільки заслужити щирістю, добротою й вірністю.

Дружбу не можна ні купити, ні продати

Моя найкраща подруга Софійка живе в сусідньому будинку. Ще в мене є дві подруги з танцювального гуртка. З ними мені завжди тепло й весело, як біля лагідного вогника.

Я цілком згодна з думкою, що дружбу не можна ні купити, ні продати. Дружба народжується в серці, а серце не продається. Справжня подруга не покине тебе в біді за жодні скарби світу.

Цієї зими я зламала ногу й цілий місяць не ходила до школи. Дні тяглися довго й сумно. Та щодня після уроків до мене приходила Софійка. Вона приносила домашні завдання й розповідала шкільні новини. Ми разом читали книжки й малювали зимовий ліс за вікном. Одного разу однокласниця покликала Софійку на день народження з тортом і клоуном. Але подруга відмовилася, бо пообіцяла прийти до мене. Мені стало так радісно, ніби у вікно зазирнуло весняне сонечко.

Отже, справжню дружбу не купиш і не продаси. Її вартість не можна виміряти грошима, бо вона дорожча за будь-яке золото.

Дружбу не можна ні купити, ні продати

У мене троє друзів. Найближчий із них Данило, мій сусід по парті. А ще Андрій і Марічка, з якими я щоліта відпочиваю в бабусі в селі. Друзів у мене небагато, але кожен із них дуже дорогий мені.

Я вважаю, що дружбу не можна ні купити, ні продати. Друг допомагає тобі не за плату, а тому, що любить тебе. А за гроші можна мати хіба що слуг або охочих до подарунків.

Пригадую, як я готувався до контрольної з математики. У мене нічого не виходило, і я дуже засмутився. Один хлопець із паралельного класу пообіцяв розв’язати мені задачі за гроші. Я відмовився. Тоді за допомогою я звернувся до Данила. Цілий вечір він терпляче пояснював мені кожну задачу. Нічого натомість Данило не просив. Він лише сказав, що друзі мають допомагати одне одному. Контрольну я написав добре й навіть отримав високу оцінку. А найголовніше, я зрозумів, хто мій справжній друг.

Отже, дружба не продається й не купується. Вона живе там, де є щирість, довіра й готовність прийти на допомогу.