513 Вправа 513Українська мова 5 клас Заболотний 2022 · § 51 · стор. 208

Василь і Таня пішли в ліс по ягоди. І хоч їм здавалося, що вони трошки походили, але незчулися, як почало вечоріти. Тільки тоді діти побачили, що вже блукають у незнайомому місці...

– Васильку, мені страшно, – прошепотіла Таня.

– Не бійся, я пам’ятаю, що наше село за річкою, – відповів брат.

Діти прислухалися й почули, як десь неподалік дзюрчить вода. Вони пішли на звук і незабаром вийшли до річки. Уздовж берега вилася стежка. Аж ось на пагорбі засвітилися вогники рідного села.

– Ми вдома! – радісно вигукнула Таня.

Відтоді діти завжди повертаються з лісу ще до заходу сонця.

Василь і Таня пішли в ліс по ягоди. І хоч їм здавалося, що вони трошки походили, але незчулися, як почало вечоріти. Тільки тоді діти побачили, що вже блукають у незнайомому місці...
Раптом на гілку перед ними сіла сова.

– Чого ви тут блукаєте, малі? – спитала вона.

– Ми загубилися й не знаємо дороги додому, – зізнався Василь.

– Ідіть за мною, я знаю тут кожну стежку, – сказала сова й полетіла між деревами.

Діти поспішили за нею. Невдовзі ліс порідшав, і вони побачили свою хату.

– Дякуємо тобі, мудра сово! – гукнула Таня.

Але сова вже зникла в темряві.

Василь і Таня пішли в ліс по ягоди. І хоч їм здавалося, що вони трошки походили, але незчулися, як почало вечоріти. Тільки тоді діти побачили, що вже блукають у незнайомому місці...

– Що ж нам робити? – злякано спитала Таня.

– Треба кликати на допомогу, – вирішив Василь і голосно гукнув: – Агов! Ми тут!

Відповіді не було. Тоді хлопчик згадав, що в нього є телефон. Він зателефонував татові й описав високу сосну з дуплом.

– Стійте на місці, я знаю цю сосну! – сказав тато.

За пів години діти почули знайомий голос. Тато обійняв їх і повів додому. Відтоді Василь і Таня ніколи не ходять у ліс самі.