475 Вправа 475Українська мова 9 клас Заболотний 2026 · Тема 19 · стор. 246
Умова
Розв'язок
І. Прочитайте або послухайте уривок із повісті Степана Процюка «Аргонавти».
Уривок прочитано. У ньому розповідається, як Микола прийшов до Костя в лікарню, зізнався в підлому вчинку й попросив вибачення.
ІІ. Опишіть ситуацію спілкування (учасники спілкування, місце, тема, мета). Оцініть вчинки та міркування Костя й Миколи.
- Учасники спілкування: Кость Онишкевич, який лікується в лікарні після побиття, і хлопець зі школи Микола.
- Місце: коридор травматологічного відділення лікарні.
- Тема: зізнання Миколи в тому, що саме він намовив старших хлопців побити Костя.
- Мета: Микола хоче зізнатися, попросити вибачення й позбутися тягаря провини; Кость – зрозуміти, чому так сталося.
Оцінка вчинків і міркувань героїв. Микола вчинив підло, коли через заздрість намовив хлопців побити Костя. Проте він знайшов у собі сміливість прийти до лікарні, чесно в усьому зізнатися й бути готовим відповідати за скоєне. Це свідчить, що він щиро розкаявся. Кость спочатку відчуває гнів і хоче помститися, думає про міліцію та покарання. Але зрештою він стримує себе, вислуховує Миколу й прощає його. На мою думку, Кость виявив справжню шляхетність і силу духу, адже пробачити кривдника набагато важче, ніж покарати. Після цієї розмови хлопці порозумілися, а через багато років Микола врятує Костя.
ІІІ. Визначте частину тексту, у якій передано розмову Костя й Миколи та обґрунтовано рішення Костя вибачити своїм нападникам. Складіть і запишіть план цієї частини.
Розмову Костя й Миколи та рішення Костя вибачити передано в частині тексту від слів «У двері палати хтось несміливо постукав» до слів «Вони говорили й говорили, доки Костя не забрали в палату».
План
- Несподіваний відвідувач.
- Зізнання Миколи.
- «Бо я завжди тобі заздрив…»
- Гнів і бажання помсти Костя.
- Щире каяття Миколи.
- Перша чоловіча таємниця.
- Кость пробачає, щоб не зіпсувати Миколину долю.
ІV. Прочитайте або послухайте текст удруге. Перекажіть усно вказану частину за планом.
Одного разу медсестра повідомила Костеві, що до нього прийшов якийсь хлопець. На порозі палати стояв блідий Микола. Він попросив Костя вийти поговорити, і, хоч підніматися було важко, Кость погодився. Хлопці сіли на тапчан у порожньому коридорі.
Микола то червонів, то блід, а потім без жодних вступів сказав, що це він намовив старших хлопців побити Костя. На запитання «Чому?» Микола відповів, що завжди заздрив Костеві. Він розповів, що ходив до священника на сповідь і більше не може жити з цим тягарем.
Костя охопили гнів і обурення. Спочатку він подумав, що треба зателефонувати батькові й викликати міліцію, щоб Миколу покарали. Йому навіть хотілося помститися самому. Кость тихо запитав, чи Микола хотів його вбити. Той відповів, що хотів лише налякати. Він сказав, що Кость може на нього заявити, але він мусив розповісти правду.
Микола розумів, що на нього може чекати, але був готовий відповідати за все. Він вирішив, що більше ніколи й нікому не заздритиме, бо ми насправді майже нічого не знаємо про життя інших людей.
Згодом хлопці розговорилися. Про що вони говорили, так і залишилося їхньою першою чоловічою таємницею. Кость пообіцяв Миколі нікому нічого не розповідати ні про нього, ні про тих хлопців. А якщо міліція все ж вийде на їхній слід, він скаже, що всім пробачив, щоб не зіпсувати Миколі майбутнього. Хлопці розмовляли доти, доки Костя не забрали в палату.
У вівторок до Костя в лікарню несподівано прийшов відвідувач. Це був Микола, блідий, як полотно. Він попросив вийти поговорити, і Кость, хоч і з болем, вийшов у порожній коридор.
Микола довго хвилювався, а тоді відразу випалив: «Костю, вибач мені. Це я намовив старших хлопців, щоб тебе побили!» Кость спокійно запитав, чому. Микола зізнався, що завжди йому заздрив. Він уже ходив на сповідь, бо не може жити з таким тягарем.
Кость розгнівався. Він думав про те, щоб подзвонити батькові й викликати міліцію. Хотілося навіть самому провчити кривдника. Кость тихо спитав, чи Микола хотів, щоб його вбили. Той відповів, що лише налякати, і додав: Кость може на нього заявити, але правду він мусив сказати.
Микола був готовий до всього, навіть до того, що не закінчить школи. Він зрозумів, що заздрити не можна, бо ми майже нічого не знаємо про інших людей.
Нарешті хлопці почали щиро розмовляти. Ця розмова стала їхньою першою чоловічою таємницею. Кость пообіцяв нікому нічого не казати. А якщо про все дізнається міліція, він скаже, що пробачив, щоб не псувати Миколі життя. Вони говорили, доки Костя не забрали в палату.
Того ранку в лікарні до Костя прийшли. Медсестра сказала, що якийсь хлопець. На порозі стояв Микола – блідий і схвильований. Він попросив Костя поговорити наодинці. Кость насилу піднявся, і хлопці сіли на тапчан у коридорі.
Микола то червонів, то бліднув. Нарешті він попросив вибачення й зізнався, що це він підмовив старших хлопців побити Костя. Причина була одна – заздрість. Після сповіді в церкві Микола зрозумів, що більше не може мовчати.
Кость слухав і відчував гнів. Подумки він уже телефонував батькові, кликав міліцію, хотів помститися. Але вголос лише тихо запитав, чи хотів Микола його смерті. Той відповів, що хотів тільки налякати, і сказав, що Кость має право на нього заявити.
Микола вже не боявся наслідків. Він пообіцяв собі ніколи більше нікому не заздрити, адже про чуже життя ми майже нічого не знаємо.
Потім хлопці довго розмовляли, і ця розмова стала їхньою таємницею. Кость вирішив пробачити Миколі й тим хлопцям. Він пообіцяв мовчати, а якщо міліція щось дізнається, сказати, що пробачив усім. Так він не хотів зіпсувати Миколину долю. Говорили хлопці, аж доки Костя не забрали в палату.
І. Прочитайте або послухайте уривок із повісті Степана Процюка «Аргонавти».
- Читаючи, звертаємо увагу на діалог (репліки з тире) і на думки героїв – їх подано без лапок, після трьох крапок (…Зараз треба подзвонити до батька… – думки Костя; …Мені однаково, що зараз буде… – думки Миколи).
- Незнайомі слова пояснено у виносках: Мо́ло́х – символ жорстокої сили, що вимагає багато жертв; мана́ – щось несправжнє, незбагненне.
ІІ. Опишіть ситуацію спілкування (учасники спілкування, місце, тема, мета). Оцініть вчинки та міркування Костя й Миколи.
- Відповідаємо за схемою: хто – де – про що – навіщо.
- Оцінюючи вчинки, говоримо і про погане (заздрість, підлість Миколи), і про добре (його зізнання, Костеве прощення), і висловлюємо свою думку з поясненням (адже, бо).
ІІІ. Визначте частину тексту, у якій передано розмову Костя й Миколи та обґрунтовано рішення Костя вибачити своїм нападникам. Складіть і запишіть план цієї частини.
- Межі частини: початок розмови (стук у двері) – кінець (Костя забрали в палату). Опис лікарні на початку й події після обіду до вибіркового переказу не входять.
- Пункт 3 плану – цитата з тексту, тому він у лапках.
ІV. Прочитайте або послухайте текст удруге. Перекажіть усно вказану частину за планом.
- Вибірковий переказ – переказуємо лише вказану частину, а не весь уривок.
- Діалог можна передати непрямою мовою (Микола відповів, що завжди заздрив Костеві) або залишити 1–2 найважливіші репліки прямою мовою.
- Думки героїв переказуємо словами він подумав, йому хотілося, він вирішив.
- Грубі слова з думок Костя в переказ не беремо.