521 Вправа 521Українська мова 7 клас Заболотний 2024 · Узагальнення · стор. 227

Прийменник я уявляю маленьким місточком. Він з’єднує іменник з іншими словами й показує, де щось є або куди рухається: книжка на полиці, іти до школи. Без такого місточка слова стояли б окремо, як два береги річки.

Сполучник у моїй уяві — це міцна нитка. Вона зшиває однорідні члени речення (мама і тато) або частини складного речення (світить сонце, але холодно). Якщо нитку висмикнути, речення розсиплеться.

Прийменник для мене — це маленький спритний хлопчик-провідник. Він бере іменник за руку й веде до інших слів: під деревом, біля річки, через поле. Сам він нічого не називає, але без нього ми не зрозуміли б, де саме сталася подія.

А сполучник — це дівчинка, яка тримає за руки двох друзів. Вона єднає слова й речення, щоб вони йшли поруч: сонце і вітер, читаю або малюю. Обоє непомітні, але дуже потрібні.

Прийменник і сполучник я уявляю ланками ланцюжка. Прийменник — маленька ланка між іменником та іншим словом: лист від бабусі, похід у гори. Сполучник — ланка, яка з’єднує цілі частини речення: Ішов дощ, і ми сиділи вдома. Обидва слова службові: самі вони нічого не називають, але без них ланцюжок речення розпадається.