561 Вправа 561Українська мова 7 клас Заболотний 2024 · Тема 7 · стор. 247

Краєм вуха слухати

Наприкінці уроку вчителька сказала: «Завтра приносимо лінійки!» Петрик у цей час дивився у вікно й почув тільки слово «приносимо». Він вирішив, що клас збирається на чаювання. Наступного дня Петрик урочисто витяг із рюкзака величезну палицю ковбаси. Клас вибухнув сміхом, а вчителька тільки зітхнула. «Я думав, ми будемо щось смачне їсти», — зніяковіло пояснив хлопчик. Трикутники того дня Петрик креслив чужою лінійкою, яку позичив у сусіда по парті. Відтоді він слухає не краєм вуха, а обома вухами.

Краєм вуха слухати

На перерві Оля швидко сказала Марійці: «Після уроків біжимо до Тані, у неї кошеня!» Марійка саме дограла гру на телефоні й почула лише «біжимо» та «Таня». Вона подумала, що Таня влаштовує забіг навколо школи. Після уроків Марійка переодяглася в спортивну форму й почала розминатися на шкільному подвір’ї. Подруги довго шукали її, а потім побачили, як вона старанно присідає біля паркана. «Ти що, до змагань готуєшся?» — здивувалася Оля. Марійка почервоніла, а потім розсміялася разом з усіма. Кошеня подруги таки побачили, але Марійка прийшла до нього в кросівках і з рушником на шиї.

Краєм вуха слухати

Перед походом Андрій попросив друга Сашка: «Візьми, будь ласка, щось для багаття!» Сашко в цей час слухав музику в навушниках і кивнув, не дослухавши. Уранці ми побачили, що він тягне величезну торбу. Ми подумали, що там сухі дрова й сірники. Та коли Сашко розв’язав торбу, звідти випали гітара, бубон і пісенник. «Ви ж казали — щось для багаття, а біля багаття завжди співають!» — пояснив він. Вогонь довелося розпалювати сухими гілками з лісу, зате пісень того вечора ми наспівалися досхочу. Відтоді Сашко знімає навушники, коли з ним говорять.

Моя мама — мій найкращий співрозмовник

Моя найрідніша людина — це мама. Чи люблю я з нею говорити? Звичайно, так! Я можу довірити їй усе: і шкільні переживання, і свої мрії. Мама слухає уважно, навіть коли дуже зайнята. Її слова підтримки додають мені сил перед контрольною чи змаганнями. Навіть коротка розмова з нею — як теплий промінь у похмурий день. Я отримую справжнє задоволення від наших розмов, бо знаю: мама завжди мене зрозуміє.

Вечори з бабусею

Найрідніша для мене людина — бабуся Галя. Кожного вечора я дзвоню їй, і ми довго розмовляємо. Бабуся розповідає, як минув її день, які квіти розквітли в її саду. А я ділюся своїми шкільними новинами. Вона ніколи не перебиває мене, тільки іноді перепитує: «А що було далі?» З нею я можу сміятися й навіть сумувати, бо знаю, що мене не осудять. Після таких розмов на душі стає тепло, ніби я випив чашку гарячого чаю з медом. Так, я отримую від спілкування з бабусею велике задоволення!

Тато, який мене чує

Мій тато — дуже мовчазна людина, але саме з ним я найбільше люблю говорити. Ми розмовляємо в машині, на риболовлі чи коли разом лагодимо велосипед. Тато ніколи не кричить і не повчає, а спокійно вислуховує мене до кінця. Іноді ми не погоджуємося одне з одним і навіть сперечаємося. Але після суперечки ми завжди знаходимо спільну мову. Тато вміє пожартувати так, що будь-яка проблема здається дрібницею. Я думаю, що найкраща розмова — це та, після якої хочеться усміхатися. Тому від спілкування з татом я отримую справжню радість.