327 Вправа 327Українська мова 9 клас Заболотний 2026 · § 33 · стор. 168

– Привіт! Ти вже чув нову пісню нашого улюбленого гурту?

– Привіт! Ще ні. А вона, до речі, цікава?

– На мою думку, це їхня найкраща пісня за останні роки.

– Треба послухати. Можливо, увімкнеш?

– Звісно! Слухай.

– Справді класна! Здається, у ній звучать народні мотиви.

– Так, ти правий. Мені подобається приспів.

– А відеокліп уже вийшов?

– На жаль, ще ні. Кажуть, покажуть наступного тижня.

– Тоді обов’язково подивимося разом.

– Звісно, подивимося. До речі, а ти граєш у нову комп’ютерну гру про козаків?

– Ні, по-моєму, у мене слабкий комп’ютер.

– Шкода. Тоді приходь до мене в суботу – пограємо.

– Домовилися!

14 реплік. Вставні слова: до речі, на мою думку, можливо, здається, на жаль, кажуть, звісно, по-моєму.

– Олю, ти вже бачила нову гру про подорожі в часі?

– Звичайно, бачила! Я граю в неї другий тиждень.

– І як вона тобі?

– По-перше, дуже гарна графіка. По-друге, цікаві завдання.

– А вона, мабуть, складна?

– Навпаки, перші рівні зовсім легкі.

– Кажуть, там можна побувати в Київській Русі.

– Так! А ще в Стародавньому Єгипті.

– Ого! На жаль, у мене ще немає цієї гри.

– Приходь до мене після уроків – покажу.

– Дякую! Між нами кажучи, я вже давно мрію про таку гру.

– Тоді попроси її на день народження.

– Мабуть, так і зроблю.

13 реплік. Вставні слова: звичайно, по-перше, по-друге, мабуть, навпаки, кажуть, на жаль, між нами кажучи.

– Ольго Петрівно, ви вже чули пісню, яку ми готуємо до концерту?

– Так, чула. Безперечно, вона вам вдалася!

– А нам здавалося, що приспів трохи сумний.

– На мою думку, він ніжний, а не сумний.

– Можливо, додамо в нього гітару?

– Гарна ідея! До речі, хто з вас грає на гітарі?

– Тарас. Він, здається, уже знає акорди.

– Чудово. А яку ще новинку ви хотіли б заспівати?

– Нову пісню про Україну, яку часто передають по радіо.

– На жаль, вона дуже складна для хору.

– А якщо заспівають лише солісти?

– Мабуть, це вийде. Спробуємо на репетиції.

– Дякуємо, Ольго Петрівно!

– Будь ласка. Отже, зустрічаємося в четвер.

14 реплік. Вставні слова: безперечно, на мою думку, можливо, до речі, здається, на жаль, мабуть, отже.

– Я не згоден, що книжки вже нікому не потрібні.

– Але ж, по-моєму, усе можна знайти в інтернеті.

– Безперечно, можна. Проте книжка вчить уважно думати.

– Мабуть, ти маєш рацію, але читати довго.

– На мою думку, це й добре: так краще запам’ятовуєш.

– А електронні книжки теж підходять?

– Звісно! Головне – читати.

– До речі, що ти зараз читаєш?

– Фантастику, дуже цікаву.

– Може, даси мені почитати?

– Із задоволенням, тільки поверни, будь ласка.

– Обіцяю. Здається, я вже переконався.

– От бачиш!

– Добре, спробую читати щодня.

14 реплік. Вставні слова: по-моєму, безперечно, мабуть, на мою думку, до речі, може, здається.

– Я не згодна, що іноземні мови вчити вже не треба, бо є перекладач у телефоні.

– А хіба не так? По-моєму, це дуже зручно.

– Зручно, звичайно. Але телефон часто перекладає з помилками.

– Можливо. Але головне ж зрозуміло.

– А якщо телефон розрядиться десь за кордоном?

– Ну, на жаль, тоді буде важко.

– От бачиш! А живе спілкування – це зовсім інше.

– Мабуть, ти права.

– Крім того, мова допомагає краще зрозуміти інших людей.

– Здається, ти мене переконала.

– То, може, разом ходитимемо на курси англійської?

– Давай! Між нами кажучи, я давно хотів.

12 реплік. Вставні слова: по-моєму, звичайно, можливо, на жаль, мабуть, крім того, здається, може, між нами кажучи.

– Я не згоден, що спорт – це тільки для спортсменів.

– А для кого ж іще? По-моєму, звичайній людині досить і прогулянок.

– Прогулянки – це, звісно, теж добре. Але спорт – це здоров’я.

– Можливо. Але тренування забирають багато часу.

– Можна займатися хоча б двадцять хвилин на день.

– Двадцять хвилин? Здається, це зовсім мало.

– Зате щодня. По-перше, ти будеш бадьорим.

– А по-друге?

– По-друге, менше хворітимеш.

– Мабуть, у цьому щось є.

– До речі, я щоранку роблю зарядку. Приєднуйся!

– Добре, спробую. Але тільки з понеділка!

– На щастя, понеділок уже завтра.

13 реплік. Вставні слова: по-моєму, звісно, можливо, здається, по-перше, по-друге, мабуть, до речі, на щастя.

– Я бажаю потрапити в місто, де всю роботу за людей виконують роботи.

– Максиме, а що ти там робитимеш?

– Відпочиватиму, Ірино, і гратимуся цілий день.

– А тобі не набридне?

– Не знаю. Можливо, трохи згодом.

– Максиме, а якщо роботи зламаються?

– Тоді їх полагодять інші роботи.

– А хто навчить тебе чогось нового?

– Мабуть, теж роботи.

– Друже, по-моєму, людина щаслива тоді, коли щось робить сама.

– Ірино, можливо, ти й права.

– Тож, Максиме, краще навчися сам програмувати роботів.

– Гарна ідея, подруго!

– От і домовилися!

14 реплік. Звертання: Максиме, Ірино, друже, подруго.

– Я не бажаю потрапити в місто, де всю роботу за людей виконують роботи.

– Чому, Данилку? Це ж так зручно!

– Бо тоді люди нічого не вмітимуть самі, Соломіє.

– А мені хотілося б, щоб робот прибирав мою кімнату.

– А пироги теж пектиме робот?

– Ну… Хай краще бабуся.

– От бачиш, сестричко! Бабусині пироги смачніші.

– Але ж посуд нехай миє робот!

– Посуд хай миє посудомийка. А от квіти поливати я люблю сам.

– А я люблю малювати. Цього робот за мене не зробить.

– Отож, Соломійко. Роботи можуть лише допомагати.

– Згодна, братику. Але кімнату нехай таки прибирає робот!

– Добре, у цьому я з тобою згоден.

13 реплік. Звертання: Данилку, Соломіє, сестричко, Соломійко, братику.

– Я бажаю потрапити в місто, де всю роботу за людей виконують роботи.

– Справді, Тарасе? А що ти будеш там робити?

– Читатиму, подорожуватиму, гратиму у футбол.

– А хто вчитиме дітей, друже?

– Роботи-вчителі, звісно.

– А якщо тобі буде сумно, робот тебе розрадить?

– Ну, він скаже щось приємне.

– Але ж він не обійме і не порадіє з тобою по-справжньому.

– Про це я не подумав, Оксано.

– А ще люди, які нічого не роблять, швидко починають нудьгувати.

– Мабуть, ти маєш рацію. Нехай роботи роблять лише важку роботу.

– Отак мені більше подобається, Тарасику!

– Тоді, подруго, ходімо пограємо у футбол, поки роботи не забрали м’яч.

13 реплік. Звертання: Тарасе, друже, Оксано, Тарасику, подруго.